Всі права людини – громадянські, культурні, економічні, політичні і соціальні, а також право на розвиток – є неподільними, взаємопов’язаними і мають суттєве значення для статевої рівності, розвитку та миру в ХХІ столітті.
Рівний доступ, адекватне представництво та повномасштабна участь жінок у структурах державного управління на всіх його рівнях: у виконавчій, законодавчій, судовій владі, політичній діяльності, а також в місцевих органах влади та відомствах, які займаються питаннями розвитку, мають основне значення для побудови громадянського суспільства, укріплення демократії.
Україна займає 151 місце у світовому рейтингу – останнє серед всіх колишнього Радянського Союзу – за кількістю жінок у парламенті, незважаючи на те, що жінки складають 65% від загальної кількості виборців. Про це свідчать дані Світового банку.
В цілому, роль жінки у прийнятті рішень на всіх рівнях продовжує залишатись незначною. Представництво жінок на високих державних посадах не відповідає реальному вкладу в процес соціального розвитку. Неналежна оцінка жінок обертається взаємним непорозумінням між чоловіками і жінками, конфліктами в родинах, прихованими і відкритими конфліктами в трудових колективах, що не може не відображатись на стабільності та стійкості державного укладу.
Цілі, напрямки і форми захисту прав жінок в світі закріплені в міжнародних стандартах у сфері прав жінок, прийнятих ООН. Серед них необхідно виділити наступні:
- Декларація про захист жінок і дітей у надзвичайних ситуаціях та під час воєнних конфліктів від 14.12.1974 р, якою проголошено заборону переслідування, катування, принизливого ставлення та насильства по відношенню до жінок і дітей під час воєнних конфліктів; злочинність репресій та жорстокого і нелюдського ставлення до жінок та дітей і т.п.;
- Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації жінок від 18.12.1979 р., в якій затверджена необхідність встановлення юридичного захисту прав жінок на рівні з чоловіками, ефективного захисту жінок національними судами та іншими державними установами, викорінення практики, заснованої на ідеї неповноцінності або статевого переваги та ін.;
- Конвенція про політичні права жінки від 20.12.1952 р, яка проголосила рівні з чоловіками наступні права жінок: виборче, право займати посади на суспільно-державній службі;
- Конвенція про згоду на шлюб, мінімальний шлюбний вік та реєстрацію шлюбів від 07.11.1962 р, згідно якої не допускається реєстрація шлюбу без повної і вільної згоди обох сторін, і передбачено, що мінімальний шлюбний вік встановлюють держави-учасники Конвенції і т.д.;
- Конвенція про рівну винагороду чоловіків і жінок за працю рівної цінності від 29.06.1951 р.
Дискримінація жінок за статевою належністю заборонена Всесвітньою декларацією прав людини від 10.12.1948 р., Європейською конвенцією про захист прав людини і основних свобод від 04.11.1950 р. Крім того, трудові права жінок захищає Європейська соціальна хартія 1996 р., зокрема, - право на рівну оплату за рівну працю, право на відпустку по вагітності і пологах та ін.
Соціально-економічні права жінок також захищає Міжнародна організація праці, в конвенціях якої заборонена праця жінок в шахтах під землею, нічна праця жінок в промисловості, визначені мінімальні норми соціального забезпечення, рівність у сфері соціального забезпечення.
Питаннями положення жінок в Україні займаються різні органи: Департамент у справах сім»ї, жінок і дітей Міністерства праці і соціального розвитку, управління охорони здоров»я матері та дитини Міністерства охорони здоров»я, відповідні структури існують в органах державної влади та органах місцевого самоврядування.
Для досягнення вказаних цілей наша організація здійснює наступні проекти і проводить акції: «Правова освіта жінок», «Просування жінок на рівень прийняття рішень», інформаційно-просвітницька робота та ін.